Перевірок менше не стане

Ще одне велике сподівання, яке покладали на новий закон, це те, що він допоможе скоротити кількість органів, що перевіряють і контролюють освітні заклади.

Такий крок був би логічним і у дусі раніше проголошеної автономізації навчальних закладів.

Принцип автономії передбачає зниження адміністративного тиску і відповідно зменшення, як кількості інстанцій контролю, так кількості перевірок.

Однак, якщо законопроект буде прийнятий в редакції першого читання, право на перевірку освітніх закладів матимуть відразу чотири суб’єкти: засновник закладу, центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти, суб’єкти громадського контролю та освітній омбудсмен.

Отже, законопроект передбачає, що

• районні та міські управління освіти слідкуватимуть за фінансово-господарською діяльністю закладів та дотриманням стандартів, забезпеченням якості освітнього процесу відповідно до установчих документів;
• центральний орган виконавчої влади може проводити інституційний аудит та моніторинг якості освіти, здійснювати державний нагляд за реалізацією закладами освіти державної політики у сфері освіти, дотриманням ліцензійних умов;
• суб’єкти громадського нагляду також мають право проводити громадський моніторинг якості результатів навчання, зокрема моніторинг державної підсумкової атестації, екзаменів та інших форм оцінки результатів навчання.
• У статті 71 дається детальний перелік тих, хто може цей громадський нагляд здійснювати: громадські об’єднання, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійні об’єднання педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднання здобувачів освіти, об’єднання батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників. Тобто йдеться про досить широке коло осіб, які при бажанні можуть здійснювати перевірку.

  Право контролю має також новостворений інститут – освітній омбудсмен. По суті контроль, це і є його основна функція. Він повинен розглядати скарги від здобувачів освіти, їхніх батьків, а також педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників та перевіряти факти, викладені в них.

  Як бачимо, із прийняттям законопроекту кількість органів перевірки і контролю аж ніяк не зменшиться.

  Аргументи про те, що у кожної інстанції є свої специфічні функції, навряд чи мають суттєве значення для зменшення «інспекційного тягаря». Адже всі вони будуть перевіряти практично теж саме: вчительську нормативну «писанину», ведення документації, а головне, будь-які новації щодо програм та методів навчання.

  Замість стількох органів, що здійснюють перевірку, логічно було б звернутися до досвіду цивілізованих країн і запровадити систему контролю через вчительське самоврядування. Такі пропозиції лунали від депутатів, однак є великі сумніви, що вони будуть враховані.