Навчаємо дітей хороших манер в ігровій формі

Уміння поводитись допомагає нам доброзичливо спілкуватись один з одним, адже етикет насправді не що інше, як спосіб добре ставитись до оточуючих людей і отримувати у відповідь таке ж хороше ставлення. Хороші манери можуть зробити життя дитини більшщасливим і цікавим, адже виховані й добропорядні люди легше заводять друзів і частіше чують від оточуючих «так», аніж «ні».

Звісно, дитині легше ввічливо відреагувати у випадку «Дякую за чудовий конструктор», ніж «Дякую за колючий коричневий светр-безрукавку». Однак необхідно навчати дітей проявляти хороші манери в будь-яких, навіть у найнеприємніших ситуаціях. До того ж діти володіють природною здатністю розуміти уважність, повагу й чесність, тобто тими якостями, які є принципами етикету.

Але чи може навчання етикету бути цікавим? У цій статті запропоновано перевірені методи навчання дітей, які виходять за рамки класичного «Мамо, можна, я..?», і пропонують навчання у формі гри, виробів і безлічі постановочних вистав. Познайомтесь із цими веселими способами, які під час навчання дитини хороших манер дозволять вам чудово проводити час.

Увічливе привітання

Чому простий акт зустрічі та привітання настільки лякає дітей, що їм легше залізти до вас у кишеню, ніж сказати «привіт»? Це відбувається тому, що ми самі спочатку забороняємо дітямспілкуватись з незнайомцями, а потім просимо їх увічливо розмовляти з новими людьми. Ваша дитина буде справляти перше враження на людей тисячі разів у своєму житті. Тому, навчаючи її цієї навички, ви не даремно витратите час.

• Метод навчання: влаштуйте уявну вечірку (зі свічками або повітряними кулями) і запросіть почесних гостей – своїх дітей. Нехай вони дзвонять у двері, використовують прийоми, покликані справити на вас приємне перше враження: зоровий контакт, теплу посмішку, міцне рукостискання та ввічливе звернення, наприклад, «Приємно з вами познайомитись» або «Дуже дякую за запрошення». Також розіграйте ситуацію, коли людина, яку ви вітаєте, у цей час дивиться на ваше взуття. Як ви при цьому почуваєтесь?

​Уміння робити та приймати компліменти

Компліменти не є чимось легковажним і банальним. У деякому відношенні вони складають саму основу дружби та підтримки. «Я бачу тебе», – кажемо ми нашим друзям мільйонами способів «...і мені подобається те, що я бачу». Уміння примусити людей радіти, відчувати себе чудово – одна з найбільш значущих і в той же час простих навичок, доступних кожній людині. Справжній комплімент приносить набагато більше користі, ніж просто «лайк» у соцмережі. Витончене мистецтво робити компліменти приносить користь і дарувальнику, й одержувачу. (Просто нагадайте дітям, щоб вони остерігались робити такі сумнівні компліменти, як: «Взагалі-то ти сьогодні непогано виглядаєш» і «Ти позбувся жиру?»).

• Метод навчання: ось одна стимулююча стратегія, яка може вам знадобитись. Намалюйте фарбою зірочку на шматку пінопласту (він продається в будівельних магазинах) і створіть «куточок компліментів» із красивими шпильками, кнопками й різнокольоровими блискітками. Діти повинні приколювати блискітки до зірки щоразу, коли хтось у родині робить виразний комплімент. Цей комплімент може зачіпати щось матеріальне: «Мені подобається цей колір на тобі!» або нематеріальне: «Ти такий терплячий зі мною». Одержувач компліментів повинен увічливо приймати їх. Цю зірочку можна вдягти на верхівку новорічної ялинки або поставити її в іншому куточку, надавши йому особливої чарівності.

​Уміння вибачатись

Вставте в електронний пошуковик фразу «Веселі дитячі записки з вибаченнями», і ви знайдете унікальні приклади дитячих висловлювань – від карколомного: «Кращому брату на світі! Вибач за те, що я вщипнув тебе за горішки» до поетично блискучого: «Усе, за що я хочу вибачитись, це за те, що я не шкодую про зроблене, оскільки я намагався відчути докори сумління, але не зміг». Але не лише дітям важко вибачатись. Пригадайте класичне виправдання політиків з метою уникнути звинувачень («Були зроблені помилки»). Слова вибачень примушують нас брати на себе відповідальність за наші дії й думати про почуття інших людей. На щастя, діти схильні до співпереживання. Як і всім нам, їм просто потрібно трохи практики.

• Метод навчання: для того щоб культивувати звичку щирих вибачень (а не цього невизначеного «пробач»/«вибач», яке ми й так чудово знаємо), спробуйте гру в «Шаради вибачень». Двоє гравців придумують сценарій поганої поведінки й мовчки розігрують його. Сценарії можуть бути, наприклад, такими: «Я посміявся над твоєю фотографією» або «Я кинув бананову шкірку на підлогу кухні». (Для натхнення пригадайте всі відеоляпи, які ви коли-небудь бачили). Решта гравців повинні вгадати проблему та придумати способи вибачення. Дитина, яка грає роль скривдженої сторони, люб'язно приймає вибачення. За кожний правильний здогад нараховується один бал, а за зоровий контакт і щирість нараховується бонусний бал. За сміх один бал знімається.

​Прояв вдячності

Вдячність – це щось більше, ніж просто «дякую». Насправді, це цілком може бути ключем до щастя. Дослідження показують, що вдячні діти відчувають себе більш щасливими, краще вчаться в школі й рідше схильні до депресій, ніж їх менш вдячні однолітки. Нехай висловлення подяки за подарунки, доброту або чудово проведені моменти увійде у вас у звичку, тому що ваші діти все повторюють за вами. Коли ви бачите красивий захід сонця або задоволені смачною вечерею, висловлюйте свою подяку у присутності дітей, і ви навчите їх робити так само.

• Метод навчання: оберніть шматок стрічки навколо зап'ястка вашої дитини (зав'яжіть на бантик, а не на вузол). Протягом тижня нанизуйте на стрічку намистинки за кожний прояв вдячності дитини: одна намистинка за матеріальну подяку («Дякую за смачну печеню») і дві намистинки за нематеріальну подяку («Я безмежно радий бути частиною нашої сім'ї»). Ви можете нагороджувати дитину бонусними намистинками за творче вираження вдячності, наприклад, за несподівані записки із вдячністю. Немає намистин? Зав'язуйте вузлики на стрічці.

​Майстерний діалог

Бесіда – це вулиця із двостороннім рухом. Одна людина щось каже, а інша слухає. Слухач повинен підбадьорювати співрозмовника, підтримувати з ним зоровий контакт і ставити запитання, робити коментарі або видавати звуки, що свідчать про його зацікавленість та увагу. Часом діти такі базіки, що краще не розмовляти з ними про те, що не підлягає розголошенню, наприклад, про фінансові проблеми мами й тата. Важливо навчити їх бути лаконічними та зрозумілими в розмові.

• Метод навчання: гра «Дружня картоплина». Придумайте кілька цікавих тем для розмови, потім нехай пари гравців передають один одному «гарячу» картоплину. Протягом однієї-двох хвилин їм треба висловити свої міркування на тему, далі – передати картоплину другому гравцю. Така гра є важливим уроком. Дитина, яка любить занадто багато розмовляти, буде розуміти, що їй не вистачає двох хвилин і доводиться перевищувати відведений час або віддавати картоплину до того, як їй вдасться вичерпно висловитись. Точно так дитина, яка віддає перевагу коротким відповідям, зрозуміє, що вона занадто швидко прагне позбутись картоплини, не використавши належних хвилин.

​Правила поведінки за столом

Правила поведінки за столом призначені для того, щоби зробити прийом їжі приємним для оточуючих. Протягом тижня щовечора зосереджуйте увагу на якомусь одному завданні – умінні жувати із закритим ротом, прибирати лікті зі столу, класти серветку на коліна, правильно тримати ніж і виделку, увічливо витирати губи – такий підхід не викличе роздратування й перевтоми дитини, і вечеря не перетвориться на суцільне ниття. Батьки повинні домагатись того, щоб діти поступово оволоділи даними навичками. У свою чергу, батьки самі повинні поводитись за столом належним чином і разом з дітьми всюди практикувати навички застільного етикету, навіть якщо ви їсте в непоказному кафе на трасі.

• Метод навчання: нехай діти зроблять з паперу бланки штрафів, а зі щільного паперу (картону) й фольги значок поліцейського, потім нехай вони по черзі стежать за порядком за обіднім столом. Порушення правил поведінки веде до штрафу, що можна оплатити привітним вибаченням: «Вибачте, офіцере. Так, я розумію, що мій рот був відкритим, коли я жував цю кашу». Людина з найменшою кількістю порушень після закінчення трапези отримує право вибрати десерт.

​Телефонний етикет

Коли справа стосується телефонів та інших пристроїв, навчання правил етикету ускладнюється вдвічі: діти повинні навчитись правильно користуватись своїми гаджетами і, звісно, навчитись того, коли ними не можна користуватись. Рекомендується встановлювати домашні правила, коли й де можна вмикати телефон. Важливо наполягати на суворому дотриманні таких правил. Батьки самі повинні користуватись мобільним телефоном з повагою до присутніх при цьому дітей. Не можна вести електронне листування в той час, коли діти розмовляють з вами. А під час вечері треба обов'язково відкладати телефон подалі.

• Метод навчання: це може здатись архаїчною навичкою, але дитину необхідно вчити того, як телефонувати. Уявіть себе другом дитини або кимось у бібліотеці чи магазині й попросіть її зателефонувати вам на мобільний телефон з домашнього телефону, щоб розіграти можливі варіанти взаємодії. Слідкуйте за такими моментами, як представлення дитиною себе: «Добрий день! Мене звати Олена. Я телефоную, щоб дізнатись, чи продаєте ви іграшку, яку я шукаю», мова при цьому повинна бути чіткою й досить гучною, закінчення розмови – увічливим:«Дуже вам дякую. Я скоро прийду. До побачення!». Після того як дитина набуде впевненості, вона може спробувати зробити реальний дзвінок.