О. Співаковський: розбір проекту Закону «Про освіту»

У порівнянні з чинним законом України «Про освіту», та проектом, наданим Кабінетом Міністрів України, представлений на розгляд Комітету законопроект містить низку новацій, до найбільш суттєвих з яких можна віднести наступні:

1.Розділення освіти за видами на формальну, неформальну та інформальну.

2. Запровадження 12-річної повної загальної середньої освіти, яка складатиметься з трьох рівнів, а саме:

• початкова освіта тривалістю чотири роки, яка здобувається в початковій школі (закладі освіти І ступеня) – навчання починається з 1 вересня 2018 року;
• базова середня освіта тривалістю п’ять років, яка здобувається в гімназії (закладі освіти ІІ ступеня) – навчання починається з 1 вересня 2022 року;
• профільна середня освіта тривалістю три роки, яка здобувається в ліцеї (закладі освіти ІІІ ступеня) або закладах професійної освіти – навчання починається з 1 вересня 2018 року. 

Також передбачено розділення професійно-технічної освіти на базову та вищу професійну освіту, утворення освітніх округів та опорних шкіл, запровадження спеціалізованої освіти, до якої включатиметься освіта мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, а також введення низки інших нововведень.

Крім того, цим законопроектом передбачено, що держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не меншому 7% ВВП за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Нормами проекту закону також визначено, що базова професійна освіта фінансуватиметься з обласних бюджетів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, а вища професійна освіта - з державного та обласних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. При цьому здобуття загальної середньої освіти у закладах професійної освіти забезпечується за рахунок субвенції на здобуття повної загальної середньої освіти з державного бюджету.

Проте, крім позитивних рис, цей законопроект має і низку суттєвих недоліків, а саме:

1.Розірваність освітнього простору. Законопроект «Про освіту» не став базовим, фундаментальним законом, який має забезпечити інтегрованість та єдність освітнього простору для особи протягом реалізації нею своєї освітньої траєкторії – від дитячого садочка і до отримання освіти третього віку, а навпаки розриває його.

Зокрема, права закладів середньої спеціальної і вищої освіти формувати єдиний, нерозірваний освітній простір, легко направляти студентів на навчання на тих чи інших рівнях освіти, створювати освітні холдинги, які б дозволяли гнучке поєднання програм і внутрішню профорієнтацію, цим законопроектом не гарантуються. 

2. Проблема дванадцятирічки залишається. В проекті збережені положення про 12-річну шкільну освіту, яка не має підтримки серед населення країни. 

Крім того, в законопроекті для неї встановлені дуже конкретні терміни – початкова школа має перейти на оновлену програму з вересня 2018 року. Але чи буде підготовлена база для цього – як це можна гарантувати? 

3. Проблема ЗНО залишається. Немає ніяких гарантій того, що ЗНО знову не буде використано для відсікання абітурієнтів від вищої освіти. Права вищих навчальних закладів в рамках їхньої законної автономії на те, щоб самостійно визначати, кого і на яких умовах вони мають приймати на навчання, практично тут знівельовані. 

4. Проблема фінансування. Законопроект буквально зациклений на освітніх субвенціях, на тому, як відрегулювати бюджетне фінансування. Хоча ми всі розуміємо, що без залучення додаткових, позабюджетних коштів освіта не буде розвиватися. Яким чином нам полегшити притік цих коштів? Як мотивувати людей та бізнес інвестувати в освіту? На все це відповіді законопроект не дає. 

У законопроекті залишено попередню «лінійну» систему виділення коштів з Державного бюджету, а можливість додаткового фінансування освіти за рахунок кредитних ресурсів, отриманих під гарантії держави навіть не передбачається.

5. Відсутність жодного фінансово-економічного обґрунтування цього масштабного законопроекту також викликає надзвичайно велику стурбованість! Фактично з його прийняттям кардинально змінюється вся структура освіти на всіх її рівнях, що потребуватиме значних обсягів коштів як для розробки нових навчальних програм, так і для друку нових підручників і перепідготовки вчителів.

6. Проектом закону не передбачено чіткий розподіл освітніх і соціальних функцій в контексті забезпечення та реалізації освітньої політики держави.

7. Проблема зв’язку освіти з ринком праці. Загалом законопроект в цій редакції містить низку прогресивних положень. Зокрема, нові статті 37, 38, 39 передбачають, що буде створена національна система кваліфікацій, професійні стандарти можуть стати основою освітніх стандартів, але який практичний інтерес закладів освіти враховувати професійні стандарти?

8.Багато декларативних положень. На жаль, так було і в попередніх версіях проекту, так є і зараз. Як будуть забезпечуватися виконання цих положень? Законопроект відповіді не дає.

Часто він відсилає до інших, спеціальних законів чи нормативних актів, яких ще немає.

9. Навіщо взагалі ми зараз приймаємо Закон, маючи «на руках» факти невиконання МОН вже існуючих Законів. Головне, що ми повинні зробити – це зацікавити суб’єктів закону в необхідності його виконання, а не наштовхнутися на суспільний спротив та пошук суб’єктами закону механізмів його невиконання.

Дискусія відбулась гостра. Не всі мої слова сподобались присутній аудиторії. Особливо піднявся рівень напруги при обговоренні питання щодо забезпечення фінансового покриття реалізації законопроекту. Якщо не буде фінансового ресурсу для проведення реформ в освіті, то будь-які прийняті законопроекти є лише марною та безрезультатною справою народних депутатів, експертів та громадськості. 

Я наголосив, що в сьогоднішній надскладній економічній та фінансовій ситуації, на реалізацію цього законопроекту, за словами Міністерства фінансів України, необхідно 163,3 млрд. грн.

Треба бути реалістами і розуміти, що таких коштів у держави, немає. І ті хто в один голос заявляють, що кошти знайдуться, або не розуміються на фінансах, або просто популісти.

Вибачте, що говорю гірку правду, але треба зберігати здоровий глузд і об’єктивно сприймати очевидні речі. 

Тому я запропонував колегам, не поспішати виносити законопроект у сесійну залу, а продовжити його доопрацювання, щоб ми могли вийти на якісний та реалістичний документ.

Розумію, що освітянському товариству і мені особисто болить питання найскорішого реформування в галузі освіти, але передчасне внесення до зали Верховної Ради України законопроекту, до якого наразі існує величезна кількість пропозицій та зауважень, може викликати зворотну реакцію, коли ми «зробивши один крок вперед, зробимо два назад».

Вважаю, що внести максимальну кількість правок до законопроекту набагато легше під час його доопрацювання в Комітеті, а не між першим і другим читаннями.

На жаль, до моїх слів не дослухались…

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти більшістю голосів вирішив рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України «Про освіту» (доопрацьований) для розгляду у повторному першому читанні.