Віктор Громовий: від "тижнів" і "місячників" віє совком

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений учитель України.

Радянський тип event-менеджменту продовжує домінувати у наших школах і ВНЗ...

Тоді використовували поняття "культурно-масовий захід (рос. мероприятие)". Ті чи інші виховні заходи в основному проводились не для дітей, а "для галочки" у звіті. Як правило, проводили їх за готовим сценарієм з використанням усього арсеналу засобів так званої репетиційної педагогіки. 

Досі згадую той "цирк", який почався в моїй рідній Новопразькій середній школі після того, як у 7 класі наша класна керівниця віднайшла в журналі "Воспитание школьников" сценарій виховної години на тему "Красная гвоздика – цветок революции" і вирішила провести відкритий захід. Два місяці нас мордували репетиціями після уроків, а іноді й замість уроків. Ми виходили з цих репетицій голодні і злі… Тоді я був готовий власними руками задавити революцію червоних гвоздик у Португалії. Мене досі тіпає від слів пісні "Красная гвоздика" (слова Л. Ошанина, музыка А. Островского):

"Красная гвоздика — спутница тревог, красная гвоздика — наш цветок".

Тху!!!

Тож результат тієї виховної години (ми робили зразково-показовий "монтаж"), яку ми кілька разів показували якимось тіткам з райвно був прямо протилежний, задекларованій виховній меті. Утім нашу класну керівницю усі хвалили, а нас вона сварила, що все одно могли б і краще проспівати ту кляту пісню. Дякую, Ларисо Михайлівно, за те, що «сформували» в мені стійкі антикомуністичні переконання і відразу до репетиційної педагогіки.

Ще тоді продвинуті педагоги "били в набат": ми перетворюємо всю "виховну роботу" у серію "холостих пострілів", у нас має місце "кавалькада заходів" на папері і порожнеча  в душі…

А от що зараз пише про це в своєму есе, поданому на конкурс "Учитель року-2014" директор Боложівської загальноосвітньої школи з Тернопільської області Наталія Беднарська:

"Відкриті уроки, виховні години стали продуктами  «репетиційної педагогіки», на яких, як на виставі: вчитель – головний режисер, кожен учень грає свою роль,  знає, коли і що має сказати, в який бік  повернутися, що продемонструвати. І не дай, Боже, якогось збою, якогось зайвого слова, власної думки  чи недоречного запитання. Що тоді робити? На таких уроках всі присутні бачать дітей і педагога,  які дуже добре вміють  працювати, знають весь програмовий матеріал. Але що візьме з такого уроку молодий спеціаліст? А якщо завітати у цей клас на другий день? Можна побачити зовсім іншу картину. Кому це потрібно?  Тільки не школі".

Звісно, алгоритм створення, презентації та реалізації сучасного event-проекту істотно відрізняється від радянської практики добровільно-примусової організації "культурно-масових заходів".

День толерантності, тиждень патріотичного виховання, місячник "благоустрою"... від цих назв віє такий дикий совок, але люди досі не розуміють, що толерантності на день, патріотизму на тиждень чи впорядкованого на місяць міста не буває. Як не буває і трішки вагітної…

Буває лише удавана толерантність на день, псевдопатріотизм на тиждень і показне прибирання міста упродовж квітня місяця…

Бо толерантність, патріотизм чи чисте місто або є, або його немає.