Символіка української вишиванки

 

Види орнаментів

Вишиванки створювалися руками справжніх майстринь, які намагалися кожну сорочку зробити унікальною та неповторною. Проте, усі вишивки мають деяку схожість між собою, оскільки орнаменти, які використовувалися для їх прикрашання, можна розділити на декілька видів:

  • геометричний орнамент (лінії, ромби, трикутники, хрести та інші фігури);

  • рослинний орнамент (квіти, листя, гілки, дерева);

  • тваринний орнамент (зображення різних тварин, птахів, риб або їх окремих елементів – очей, рогів, кігтів).

Така різноманітність орнаментів з’явилася неспроста, оскільки візерунки на одязі виконували не лише декоративну функцію, а ще й містичну. Вишиванка була не простим елементом одягу: вона відігравала роль оберега. Вишиті сорочки носили чоловіки, жінки, діти і для кожного підбирався певний візерунок зі своїм сакральним значенням. Жіноча вишиванка мала свою символіку, чоловіча або дитяча – свою.

 

Значення символіки української вишиванки

Наші предки шанували стихії природі та поклонялися їм. Найбільш поширеними елементами вишивки були символи, які позначають стихії сонця та води. Сонце зображувалося у вигляді восьмикутної зірки або свастики, а вода – у вигляді хвилястих ліній. Ці символи служили захистом від злих сил.

Ще одним поширеним символом є ромб з крапкою у центрі, який символізує родючість. Український одяг з зображенням ромбів носили подружні пари, які бажали народити дитину.

На сорочках також часто зображували один з українських національних символів – калину. Калина вважається уособленням вогненної трійці – Сонця, Місяця та зірок. Червоний колір калини символізує кров нації та безсмертя роду. На чоловічих вишиванках можна зустріти зображення дубу. Дуб символізує чоловічу силу, енергію життя та розвитку. Візерунки з дубовим листям та жолудями дружини часто вишивали на одязі своїх чоловіків.

Символом щасливого сімейного життя є виноград. Виноградні грона зображували не тільки на сорочках, але й на рушниках та скатертинах. Барвінок, який часто можна побачити на вишивках, означає молодість, цілеспрямованість, розвиток. Хміль має приблизно таке ж значення. Сорочки з зображенням барвінку і хмелю, як правило, виготовлялися для молодих парубків та дівчат.

Червоний мак на вишивці вважався оберегом роду та захистом від зла. Якщо в родині були загиблі воїни, жінки з цієї родини зображували на своєму одязі маки, як пам’ять про них. Роза уособлює любов і милосердя, соняшники символізують життя, енергію, щастя.

На українських вишиванках нерідко можна побачити зображення різних тварин: зозулі, сови, півня, метелика, зайця та інших.

Значення кольору української вишиванки

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і її колір:

  • червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;

  • зелений – символізує процеси народження та росту;

  • жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;

  • синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;

  • білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата).

  • чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).


 

Вишиванка як традиція

    Хто із дівчат не мріє завжди виглядати яскраво, привабливо, оригінально й цікаво. І зараз це не проблема. Безліч магазинів, як торгових центрів, так і інтернет-сайтів, пропонує прекрасній статі можливість завжди дивувати і радувати своєю красою. І самим безпрограшним варіантом будуть вишиванки ручної роботи, вбрання, що створює ідеальний жіночний образ.

vs-10331-750x750_0

     Хтось скаже: данина моді. Можливо. Але, тоді варто ще згадати і про нашу спадщину, традиції та культуру! Століттями дівчата у вишиванках приваблювали своєю витонченістю і визнанням єднання з природою. Вишиванка, на якій орнаменти з колоритних квітів і листя, а також, ягід, традиційних символів України, показує, як близький наш народ до своїх витоків.

Вишиванки жіночі, які вкриті геометричними орнаментами, зберігають на собі таємничі міфи та легенди. Кожна така сорочка, наче відкрита книга, по якій можна читати історію рідної України. Тут відіграє свою роль усе, і колір самої вишиванки, і палітра візерунка.

Кожен такий наряд – результат копіткої праці і невичерпною фантазії майстрів. Варто купити вишиванку у Львові щоб проявити свій неповторний стиль і показати любов до традицій свого красивого народу!

Географічні особливості орнаментів “Подільська вишиванка”

Для подільських вишитих сорочок основна  характерність  –  розмаїтість та барвистість швів. Основним є вставки з мережки  «павучком», яким прикрашають  рукави та клинці. У подільській вишивці використовується  кольорова  мережка «шабак».

Традиційно у подільських орнаментах переважає один колір – чорний з невеликим нанесенням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні  (чорні з червоним). Більш рідше – двох -трьох колірні вишиванки.

Основним у  сорочці вважався «полик» (10-20 см.), який був тридільним. Полик це верх рукава, він розшивався широкою смугою, яка розташовувалась поперек рукава геометричним орнаментом, нагадувало вигляд мозаїки. Традиційна техніка подільської вишивки була «низь» (це рахунковий шов, що базується на техніці «голку вперед», виконується зі споду. Саме виконання шва з низу полотна сприяло його назві).

817f384a40d97908414fa01b2f4b94a0

Чоловічі сорочки  були більш подібні до теперішньої жіночої туніки і мали стоячий комірець. Обов’язково мали вузьку смужку.

Південна частина Тернопільської області мала вишивку з вовняними нитками зі щільними стібками: окремі  елементи обводились кольоровими нитками, що забезпечувало рельєфність та колірний ефект. Таку вишивку розміщали вздовж усього рукава скошеними смугами.

Техніка вишивання Вінницької області багата своїми видами: вишивка штапівкою, настилання, низь, вирізування, зерновий вивід, різноманітні види кольорових, білих та чорних мережок. Разом з основними швами застосовуються допоміжні – вишивка штапівкою, уперед голкою та контурні шви якими поєднують окремі елементи.

Вишивка південних областей України має багато спільного з областями центральних районів, але її орнаменти повністю своєрідні, виконуються хрестиком або напівхрестиком.

 

 

 

    •  
    •  
    •  

Географічні особливості орнаментів “Лемківська вишиванка”

                В Україні налічується близько ста різноманітних вишивальних мотивів,  які характерні для етнографічних районів країни. Навіть деякі зустрічаються у російській та білоруській вишивках.

14176932e548022342cd334ad9d6ed7f (1)

Лемківська вишивка

                Лемки носили конопляну сорочку або коротку льняну яку заправляли в штани, сорочка мала розпірку з заді де зав’язувалась червоною стрічкою. Вона мала вишитий стоячий комірець 1,5 см та була вишита на рукавах. У теплу пору року штани «ногавки» носили льняні.  Зимою носили білі вовняні штани – голошні, які були обшиті вузькою червоною смужкою.

На сорочку одягали бруслик — якщо гранатового кольору, вважався святковим, він зав’язувався на животі. Також носили голубого кольору з червоною вишивкою з рядами нашитих ґудзиків. Спереду бруслик мав петлі з вовняного шнурка, ззаду внизу мав три розтини і шви, обшиті білим шнурком. На бруслик одягали «гуньку» з білої вовни, завжди носили на плечах, зверху вона запиналася ланцюжком.Також на бруслик вдягали чугу — плащ темно-бронзового кольору до колін з оздобленим каптуром. Каптур був довгий, розшитий чорними нитками і обшитий білим шнурком. Чугу одівали тільки на плечі де рукава були зашиті.

На голові носили чорний фетровий калап тобто капелюх, який носив назву венгерський . Носили солом’яні капелюхи які були невеликі з підкоченими крисами і носились на бік, вони оздоблювались шкіряним паском з страусиним пір’ям (чорним або червоним). На голові носили небесні або гранатові суконні шапки, які були обшиті чорним баранячим хутром з вухами, які можна було опускати на вуха. Така шапка мала червоний кутас. На ногах носили керпці, це шкіряні ходаки або чоботи.

                Жінки носили льняні сорочки,вишиті хрестиком на верху рукава та грудях. Вони були з манжетами, мали стійку або комірець, який вишивали або пришивали до нього широке мереживо.

Спідниці та фартухи носили традиційно вовняні або з перкалю темного кольору з нашитими на них поперечними трьома стрічками (жовті, червоні, білі та голубі). Деколи пришивали ще четверту стрічку або мережку, але завжди посередині була найширша стрічка. Традиційними спідницями були вовняні брудно-коричневого кольору широкі спідниці з нашитими чотирма червоними стрічками. Такі самі стрічки нашивали на фартух і на куплені хустки.

По верху носили вишиті світло червоними вовняними нитками скручені з золотою ниткою або обшиті червоною тасьмою камізельки або сукні світло синього кольору. На голові носили хустку, а заміжні – очіпок. Взимку носили коротку гуньку.Зверху білий вишитий нитками і шкірою кожух, частіше без рукавів, він був довжиною нижче колін. На шиї носили пацьорки, що виглядали як комірчик. На ногах носили шкіряні черевички

                Молодші жінки вдома часто не носили хусток. Молоде волосся заплітали в косу та покривали простим невеликим оксамитовим очіпком, який оздоблювали мережкою. На свята носили складний головний убір білого кольору, який носив назву «фацелик».

Дівчата оплітали косу червоно-гранатовими або червоно-зеленими шерстяними нитками, які закінчувались кутасами.

 

 

    •  
    •  
    •  

Якою була Українська вишиванка!

   Історія вишивки починається з глибини часів українського мистецтва. Подейкують, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів. Ще одним доказом  про давнину цього виду мистецтва можуть бути арабські мандрівники. Близько 900-х років вони розповідали, що у Київській Русі люди носили вишитий одяг. На превеликий жаль, пам’ятки про Українську вишивку збереглися лише тільки за останні пару століть, але й цього достатньо, щоб підтвердити, що символіка сходиться з орнаментом вишиванки, що прикрашали посуд жителі Стародавньої України.

       У дореволюційний період XIX-XX століття, започаткування моди-вишиванка під піджак, надають Іванові Франкові. Він серед пишних залів насичених краватками та комірами відрізнявся своєю вишитою сорочкою. Мода на вишиті сорочки припала на 1920-1930 роки. В УРСР вишиванку надягали як простий народ, так і партійні керівники радянської республіки, мода народних сорочок необов’язково повинна мати Український характер. На території РРФСР моду здобула косоворотка (сорочка з косим коміром), розріз знаходився збоку, а не посередині, для того щоб натільний хрест не випадав під час роботи.

  У березні 1953 року, Укрхудожпромспілкою для масового виробництва української чоловічої вишитої сорочки було розроблено три типи:

  • Українка – одноколірна вишивка з відкладним коміром у якому поєднанні два-три відтінки одного кольору;

  • Гуцулка –  має багатобарвний геометричний візерунок,  здебільшого червоного кольору;

  • Чумачки –  вишиванка з низеньким комірцем, стійкою і вишитою пазухою.

   Другою хвилею «піднесення народного одягу» в радянський час, відбулося в 1950-1960 роках. У більшості це пов’язують у 1953-1964 роками, коли Микита Хрущов полюбивши українські вишиті сорочки, часто з’являється в публічних місцях саме у них. Бачачи очільника посадовці наслідували його приклад і також надягали вишитий одяг. Саме це призвело до того, що вишиванка стала елементом ділового одягу. Після того як Микити Хрущова залишив свою посаду, стався занепад популярності носіння української вишиваної сорочки.

З наближенням для Незалежності  України вишиванка стає одягом мітингів і урочистих студентських та молодіжних заходів. Найбільшу популярність вона отримала після «Помаранчевої революції» чиновники все більше стали носити вишиванку як святковий одяг. Наприкінці двохтисячних років вишиванка набуває такої популярності, що люди починають носити її  навіть у буденні дні. Це прогулянки з українським піснями, патріотичними гаслами, які регулярно відбуваються на всіх теренах України по сьогоднішній день.

Тепер український вишитий одяг набув популярності, навіть за межами України!